аппозиція

АППОЗИ́ЦІЯ, ї, ж.

1. спец. Стан двох структур, одиниць, при якому вони перебувають у тісному контакті.

Пальці знаходяться в аппозиції, коли кулак стиснутий, а повіки – коли очі заплющені (з навч. літ.).

2. лінгв. Те саме, що аппозити́в.

3. біол. Ріст клітин і тканин живого організму шляхом накладань нових шарів на вже сформовану поверхню.

Добре відомою є роль аппозиції в лікуванні переломів довгих трубчастих кісток (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. аппозиція — аппози́ція іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. аппозиція — -ї, ж. Ріст тканин організму або клітинної оболонки, зумовлений відкладанням нових шарів на раніше утворену поверхню.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. аппозиція — аппозиці́я (від лат. appositio – додаток) 1. Прикладка. 2. Ріст тканин організму або клітинної оболонки, зумовлений відкладанням нових шарів на раніше утворену поверхню.  Словник іншомовних слів Мельничука