арешт
АРЕ́ШТ, у, ч.
1. Позбавлення волі, взяття під варту кого-небудь.
Грабунки, заборони, труси і арешти Мов град на хлопську зігнуту, прибиту спину (В. Еллан-Блакитний);
Батька ми бачили вдома ніби в гостях, між одним арештом та другим (П. Козланюк).
2. юр. Судова заборона вільно розпоряджатися власним майном.
– Оформляйте справу до суду. Накладіть арешт на домашні речі (В. Кучер).
3. зах. Приміщення для осіб, позбавлених волі; в'язниця.
Три неділі вже кум у арешті сидів, А селом якийсь шум, наче рій той гудів (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)