балістит

БАЛІСТИ́Т, у, ч.

Особливий вид бездимного пороху, який використовується як тверде ракетне паливо, а також у вогнепальній зброї.

1887 року Альфред Нобель одержав балістит, який відразу взяли на озброєння великі армії Західної Європи (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. балістит — балісти́т іменник чоловічого роду бездимний порох  Орфографічний словник української мови
2. балістит — -у, ч. Ракетно-артилерійський порох – колоїдний розчин тринітратцелюлози у тринітратгліцерині.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. балістит — балісти́т (від лат. ballista – ядро, метальний снаряд) бездимний нітрогліцериновий порох. Застосовують як тверде ракетне паливо і у вогнепальній зброї.  Словник іншомовних слів Мельничука