банджо
БА́НДЖО, невідм., с.
Струнний щипковий музичний інструмент північноамериканського походження з круглою пласкою декою; набув великого поширення в джаз-оркестрі.
Верещали банджо, .. ухав тромбон, .. щось свистіло, щось видзвонювало (І. Багряний);
Внизу, на містку через канал, джаз-банда непризовного віку дерла горлянки під гітару і банджо (А. Крижанівський);
Американське банджо.
Словник української мови (СУМ-20)