бантик
БА́НТИК, а, ч.
Зменш. до бант.
Балабушиха причепурила свою дочку, попришпилювала бантики (І. Нечуй-Левицький);
Особливо подобались анархові .. [у Катрі] біленька блузка, а на шиї вічний бантик котиком (М. Хвильовий);
В білій шовковій блузці з .. оксамитовим бантиком на грудях вона була строга (В. Кучер);
* Образно. Замахали розпачливо перед очима бантики залізничного мосту (Б. Антоненко-Давидович).
Словник української мови (СУМ-20)