баркан
БАРКА́Н, а́ і у, ч., діал.
Паркан.
Якраз проти вікна, звичайно під барканом, Дворовий пес Бровко лежав (Л. Глібов);
Іван тихо просувався попід баркан (М. Коцюбинський);
Город був обведений кругом дощаним барканом (Грицько Григоренко).
Словник української мови (СУМ-20)