баркан
БАРКА́Н, а, чол., діал. Паркан.
Якраз проти вікна, звичайно під барканом, Дворовий пес Бровко лежав (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 115);
Город був обведений кругом дощаним барканом (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 332).
Словник української мови (СУМ-11)