бахмат
БАХМА́Т, а, ч., діал.
Бойовий верховий кінь.
В голові загону на сильних бахматах, черкаючись стременами, їхало троє в однакових чорних киреях і в однакових високих шапках (П. Панч);
Важко дихав його .. кінь-бахмат (З. Тулуб);
Збагнув [Мокій], що йому не наздогнати гнідого бахмата (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)