бахмат
БАХМА́Т, а, ч., діал. Бойовий верховий кінь.
В голові загону на сильних бахматах, черкаючись стременами, їхало троє в однакових чорних киреях і в однакових високих шапках (Панч, Гомон. Україна, 1954, 209);
Важко дихав його.. кінь-бахмат (Тулуб, Людолови, І, 1957, 6).
Словник української мови (СУМ-11)