безбородий
БЕЗБОРО́ДИЙ, а, е.
1. Який не має бороди.
Сам [в'язень] густосмуглявий, безбородий, .. ніс загнутий (В. Винниченко);
Це був пухкенький дідок із сніжно-білим волоссям і рожевим безбородим обличчям (З. Тулуб);
Троє мисливців сидять при багатті, Один – безбородий, а два – бородаті (І. Нехода).
2. розм. Молодий, ще не змужнілий.
Одкрилися нові місця з великою платою, і на ті посади присилались то безбороді, то в моху учені хлопці (Панас Мирний);
Іноді страшно дивитися, як оті безбороді та безвусі хлоп'ята сідають на мотоцикл, щоб нестися назустріч пригодам (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)