безбородий
БЕЗБОРО́ДИЙ, а, е.
1. Який не має бороди.
Троє мисливців сидять при багатті, Один — безбородий, а два — бородаті (Нех., Казки.., 1958, 41);
Це був пухкенький дідок із сніжно-білим волоссям і рожевим безбородим обличчям (Тулуб, Людолови, І, 1957, 8).
2. розм. Молодий, ще не змужнілий.
Одкрилися нові місця з великою платою, і на ті посади присилались то безбороді, то в моху учені хлопці (Мирний, III, 1954, 185).
Словник української мови (СУМ-11)