безборонний
БЕЗБОРО́ННИЙ, а, е.
1. На який не поширюється заборона; не пов’язаний з перешкодами; вільний.
Стенографістки мали безборонний доступ у всі відділи головного штабу (Рибак, Час., 1960, 59).
2. Неспроможний себе оборонити, захистити; позбавлений захисту; беззахисний.
[Орфей:] І знову на місто безборонне вдарить ворог (Л. Укр., І, 1951, 449);
Здавалося, розбурхане море вогню кипіло.. і йшло сердитими хвилями на чорні безборонні плавні (Коцюб., І, 1955, 355);
— Стривай, пане, — сказав Хліб.. — Ти взяв мене в полон п’яного, коли я спав безборонний (Довж., І, 1958, 250).
Словник української мови (СУМ-11)