безборонний
БЕЗБОРО́ННИЙ, а, е.
1. На який не поширюється заборона; не пов'язаний з перешкодами; вільний.
Стенографістки мали безборонний доступ у всі відділи головного штабу (Н. Рибак).
2. Неспроможний себе оборонити, захистити; позбавлений захисту; беззахисний.
[Орфей:] І знову на місто безборонне вдарить ворог (Леся Українка);
– Стривай, пане, – сказав Хліб .. – Ти взяв мене в полон п'яного, коли я спав безборонний (О. Довженко);
* Образно. Здавалося, розбурхане море вогню кипіло .. і йшло сердитими хвилями на чорні безборонні плавні (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)