безголосо
БЕЗГОЛО́СО.
Присл. до безголо́сий 1, 2.
Зрубаєш дерево, воно з гуком упаде на землю, потрощить корчі, понівечить траву і – лежить безголосо (Б. Лепкий).
Словник української мови (СУМ-20)БЕЗГОЛО́СО.
Присл. до безголо́сий 1, 2.
Зрубаєш дерево, воно з гуком упаде на землю, потрощить корчі, понівечить траву і – лежить безголосо (Б. Лепкий).
Словник української мови (СУМ-20)