бездонно
БЕЗДО́ННО.
Присл. до бездо́нний 2.
Дивлячися в воду, побачив [Мирон] нараз замість плиткого дна, камінчиків і м'яких зелених пачосів водоросту [водорості] – одну бездонно глибоку синяву (І. Франко);
Ненавидь ворога-людожера .. Будь бездонно щедрим на відплату за зло, заподіяне тобі! (О. Довженко);
Він уперше розкрив книгу науки і .. простягнув палець, щоб перегорнути першу сторінку великого і бездонно глибокого фоліанта (Р. Іваничук).
Словник української мови (СУМ-20)