бездітний
БЕЗДІ́ТНИЙ, а, е.
Який не має власних дітей.
Лука Митрофанович одружився вдруге з бездітною вдовою Докією (В. Козаченко);
Умру бездітним .. – тихо сказав Тарас. – Не буде кому й згадати (Василь Шевчук);
// тільки ж. Яка не може народити дитину; безплідна.
Трохим Упир хоч і багату жінку взяв, та здоров'ям слабу – бездітна вона була (Іван Ле);
// Без дітей (про шлюб).
На усиновлення передусім зважуються бездітні сім'ї (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)