бездітний
БЕЗДІ́ТНИЙ, а, е. Який не має власних дітей.
Лука Митрофанович одружився вдруге з бездітною вдовою Докією (Коз., Нові Потоки, 1948, 47);
// тільки ж. р. Яка не може народити дитину; безплідна.
Трохим Упир хоч і багату жінку взяв, та здоров’ям слабу — бездітна вона була (Ле, Опов. та нариси, 1950, 27);
// Без дітей (про шлюб).
Словник української мови (СУМ-11)