безжалісний
БЕЗЖА́ЛІСНИЙ, а, е.
Який не має жалості, жалю; жорстокий.
Вдався Денис безжалісним, лінивим, грубим і злодійкуватим .. Літом бив качок, зимою зайців (Григорій Тютюнник);
Безжалісні дівчатка почали по кісточках розбирати нового учителя (О. Іваненко);
Три Мойри, три безжалісні богині, що визначають все людське життя (Л. Костенко);
З дитинства ми звикли до думки, що лисиця – безжалісний губитель свійської птиці (із журн.);
* Образно. Слово, чому ти не твердая криця, Що серед бою так ясно іскриться? Чом ти не гострий, безжалісний меч, Той, що здійма вражі голови з плеч? (Леся Українка);
[Ярослав:] І кожен, хто порушить справу миру, – .. Того вразить безжалісна сокира (І. Кочерга);
Я повинен був змагатися з безжалісною стихією води (О. Бердник).
Словник української мови (СУМ-20)