беззастережно

БЕЗЗАСТЕРЕ́ЖНО.

Присл. до беззастере́жний.

Хворий повинен беззастережно вірити своєму лікареві (Ю. Шовкопляс);

Навіки два серця забилися влад. Кохаю по-справжньому й беззастережно (О. Підсуха);

Хлопець відповів так, ніби кидався з кручі у воду, затамувавши подих, беззастережно (О. Бердник);

Офіційно зафіксованій даті смерті В. Підмогильного не можна вірити беззастережно (з публіц. літ.);

Майстри Відродження любили і беззастережно приймали світ, у якому жили (з газ.).

Значення в інших словниках

1. беззастережно — беззастере́жно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. беззастережно — Присл. до беззастережний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. беззастережно — БЕЗЗАСТЕРЕ́ЖНО. Присл. до беззастере́жний. Хворий повинен беззастережно вірити своєму лікареві (Шовк., Людина.., 1962, 86); Навіки два серця забилися влад. Кохаю по-справжньому й беззастережно (Підс., Поеми, 1954, 116).  Словник української мови в 11 томах