беззастережно

БЕЗЗАСТЕРЕ́ЖНО. Присл. до беззастере́жний.

Хворий повинен беззастережно вірити своєму лікареві (Шовк., Людина.., 1962, 86);

Навіки два серця забилися влад. Кохаю по-справжньому й беззастережно (Підс., Поеми, 1954, 116).

Значення в інших словниках

1. беззастережно — беззастере́жно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. беззастережно — Присл. до беззастережний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. беззастережно — БЕЗЗАСТЕРЕ́ЖНО. Присл. до беззастере́жний. Хворий повинен беззастережно вірити своєму лікареві (Ю. Шовкопляс); Навіки два серця забилися влад. Кохаю по-справжньому й беззастережно (О.  Словник української мови у 20 томах