беззмістовний

БЕЗЗМІСТО́ВНИЙ, а, е.

Позбавлений змісту, убогий змістом; пустий.

Інтелігенція богуславська, в порівнянні з моїм потікським оточенням, здавалась мені .. беззмістовною (С. Васильченко);

Виступаючи і в беззмістовних водевілях, і в поверхових мелодрамах.., він збагачував їх текст самоцвітами своєї фантазії (Ю. Мартич);

Існування без книжки було б дуже збідненим, обкраденим, беззмістовним (з публіц. літ.);

// Позбавлений рації, сенсу.

Нехай я у серці святе погашу, Нехай упаду в беззмістовній борні я, – Та слово останнє, що я напишу: Марія (М. Рильський);

* Образно. А надворі буде розташовуватися по-хазяйському сірий, беззмістовний, холодний осінній ранок (Б. Антоненко-Давидович).

Значення в інших словниках

1. беззмістовний — (який не має змісту) незмістовний, безпредметний, підсил. пустий, порожній, (про фрази без сенсу) пустопорожній.  Словник синонімів Полюги
2. беззмістовний — беззмісто́вний прикметник  Орфографічний словник української мови
3. беззмістовний — Пустий, пустопорожній; (виклад) малозмістовний, неглибокий.  Словник синонімів Караванського
4. беззмістовний — -а, -е. Позбавлений змісту, убогий змістом; пустий. || Позбавлений рації, сенсу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. беззмістовний — БЕЗГЛУ́ЗДИЙ (позбавлений здорового глузду, розумних підстав), НІСЕНІ́ТНИЙ, НЕПОДО́БНИЙ рідше, НЕСУСВІ́ТНИЙ підсил.розм., НЕСОСВІТЕ́ННИЙ підсил. розм.; БЕЗЗМІСТО́ВНИЙ (про діяльність — позбавлений рації, сенсу); НЕРОЗУ́МНИЙ, АБСУ́РДНИЙ підсил.  Словник синонімів української мови
6. беззмістовний — Беззмісто́вний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. беззмістовний — БЕЗЗМІСТО́ВНИЙ, а, е. Позбавлений змісту, убогий змістом; пустий. Інтелігенція богуславська, в порівнянні з моїм потікським оточенням, здавалась мені ще більше безкольорною [безколірною] і беззмістовною (Вас.  Словник української мови в 11 томах