беззмістовний
БЕЗЗМІСТО́ВНИЙ, а, е. Позбавлений змісту, убогий змістом; пустий.
Інтелігенція богуславська, в порівнянні з моїм потікським оточенням, здавалась мені ще більше безкольорною [безколірною] і беззмістовною (Вас., IV, 1960, 35);
Виступаючи і в беззмістовних водевілях, — і в поверхових мелодрамах.., він збагачував їх текст самоцвітами своєї фантазії (Мартич, Повість про нар. артиста, 1954, 32);
// Позбавлений рації, сенсу.
Нехай я у серці святе погашу. Нехай упаду в беззмістовній борні я, — Та слово останнє, що я напишу: Марія (Рильський, І, 1956, 37).
Словник української мови (СУМ-11)