безмежно
БЕЗМЕ́ЖНО.
Присл. до безме́жний.
Чорні роздолля ріллі під майбутній врожай залягли безмежно до горизонтів (Ю. Смолич);
Всі були безмежно пригноблені й не дивилися один на одного (І. Багряний);
Всі разом побачили, який він зараз багатий та який безмежно щедрий, оцей їхній майор Воронцов (О. Гончар);
Ой розпущу ж я мрії По зеленому гаю, Чей знайду очі тії, Що безмежно кохаю (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)