безмірно

БЕЗМІ́РНО.

Присл. до безмі́рний.

Безмірно широким колом розпросторилось [небо] над землею (Панас Мирний);

Світонароджені покоління комах радісно роздираються в цім безмірно широкім і блискучім світі (М. Грушевський);

Чим далі ішов він, тим більше йому лишалося йти, так же безмірно далеко, як і безмірно тяжко (І. Багряний);

Вона дівчина безмірно тиха і скромна (В. Стефаник);

Її любов до чоловіка така неземна, вона кохає його безмірно (Ю. Яновський).

Значення в інших словниках

1. безмірно — безмі́рно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. безмірно — Присл. до безмірний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. безмірно — див. багато  Словник синонімів Вусика
4. безмірно — ДУ́ЖЕ (великою мірою), НЕМА́ЛО, ЗНА́ЧНО, ЧИМА́ЛО, ВЕ́ЛЬМИ, ІСТО́ТНО, СУТТЄ́ВО, ДО́СИТЬ, НАДЗВИЧА́ЙНО підсил., НЕЗВИЧА́ЙНО підсил., ВКРАЙ (УКРА́Й) підсил., БЕЗМЕ́ЖНО підсил., НЕСКІНЧЕ́ННО підсил., БЕЗМІ́РНО підсил.  Словник синонімів української мови
5. безмірно — БЕЗМІ́РНО. Присл. до безмі́рний. Безмірно широким колом розпросторилось [небо] над землею (Мирний, III, 1954, 260); Вона дівчина безмірно тиха і скромна (Стеф., III, 1954, 251); Її любов до чоловіка така неземна, вона кохає його безмірно (Ю. Янов., І, 1958, 188).  Словник української мови в 11 томах
6. безмірно — Безмірно нар. Безмѣрно, неизмѣримо, безпредѣльно.  Словник української мови Грінченка