безперий
БЕЗПЕ́РИЙ, а, е.
Без пір'я; неоперений (про птахів).
Яструб на камінь сідає, Щоб гадину діткам безперим піймать... (Д. Мордовець);
Суха, як безперий горобчик, заплющила бабка вже очі (М. Коцюбинський);
* Образно. От хуторянку, боязку, майже безперу, кинуло в осередок ідейної борні (Ганна Барвінок).
Словник української мови (СУМ-20)