безпрецедентний

БЕЗПРЕЦЕДЕ́НТНИЙ, а, е.

Який не має подібних прикладів у минулому; небувалий, безприкладний.

[Нептуневич:] Безпрецедентний інцидент з Пахучим змушує оголосити йому імпічмент (А. Крижанівський);

Шевченко-поет – явище безпрецедентне в світовій літературі XIX ст. (з наук. літ.);

Голодомор був безпрецедентний за своїм катівським розмахом злочин, який коштував українській нації мільйонів людських життів (з газ.).

Значення в інших словниках

1. безпрецедентний — безпрецеде́нтний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. безпрецедентний — Небувалий, нечуваний, безприкладний, унікальний, ок. ВИНЯТКОВИЙ.  Словник синонімів Караванського
3. безпрецедентний — [беизпреицеидентнией і беиспреицеидентнией] м. (на) -тному /-т(‘)н'ім, мн. -т(‘)н'і  Орфоепічний словник української мови
4. безпрецедентний — -а, -е. Який не мав подібних прикладів у минулому; небувалий, безприкладний. Безпрецедентний випадок.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. безпрецедентний — Безприкладний, дивовижний, небачений, незвичайний, несвітній, несвітський, нечуваний, див. небувалий  Словник чужослів Павло Штепа
6. безпрецедентний — НЕБУВА́ЛИЙ (такий, якого досі ще не було, не траплялося), НЕЗНА́НИЙ, БЕЗПРИ́КЛАДНИЙ, БЕЗПРЕЦЕДЕ́НТНИЙ (який не має жодного прикладу в минулому); НЕБА́ЧЕНИЙ, НЕВИ́ДАНИЙ, НЕЧУ́ВАНИЙ (ужив.  Словник синонімів української мови
7. безпрецедентний — БЕЗПРЕЦЕДЕ́НТНИЙ, а, е. Який не мав подібних прикладів у минулому; небувалий, безприкладний. Шевченко-поет — явище безпрецедентне в світовій літературі XIX ст. (Рад. літ-во, 6, 1957, 6).  Словник української мови в 11 томах