безпрецедентний
НЕБУВА́ЛИЙ (такий, якого досі ще не було, не траплялося), НЕЗНА́НИЙ, БЕЗПРИ́КЛАДНИЙ, БЕЗПРЕЦЕДЕ́НТНИЙ (який не має жодного прикладу в минулому); НЕБА́ЧЕНИЙ, НЕВИ́ДАНИЙ, НЕЧУ́ВАНИЙ (ужив. з розрізненням за органами чуття — зором або слухом — і без такого розрізнення). Микоші груди розпирало небувалим ентузіазмом (О. Полторацький); Так, це був якийсь дивний город (місто) незнаної краси (М. Рильський); Ми багато наслухались про безприкладну мужність.. капітана (А. Трипільський); Безпрецедентний випадок; Ми знайдемо в лузі небачені трави, Незнанії квіти в полях (П. Воронько); Рябий пес нашорошив вуха і.. задивився на невиданого звіра (І. Сенченко); Придушення революції 1848-49 рр. привело Європу до нечуваної реакції (П. Тичина). — Пор. 1. надзвича́йний, 2. надзвича́йний, 1. незвича́йний.
Словник синонімів української мови