безугавний

БЕЗУГА́ВНИЙ, а, е.

Який не знає угаву, не перестає, не змовкає; безперервний, невпинний.

Земля горіла, двигтіла від безугавних вибухів (Яків Баш);

З його [Петруся] приходом принишкла хата завжди виповнялася безугавним щебетом (І. Волошин);

Плин життя вічний та невідворотний, і людина в цьому безугавному плині нагадує вершника у сідлі (з публіц. літ.).

Значення в інших словниках

1. безугавний — (який не припиняється) нестримний, невгамовний, невгаваючий, невгомонний, неугавний, (про оплески) нестихаючий.  Словник синонімів Полюги
2. безугавний — безуга́вний прикметник  Орфографічний словник української мови
3. безугавний — Неугавний, невгавущий; (неспинний) БЕЗНАСТАННИЙ.  Словник синонімів Караванського
4. безугавний — -а, -е. Який не вгаває, не перестає, не змовкає; безперервний, невпинний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. безугавний — БЕЗУГА́ВНИЙ (про які-небудь звуки — який не змовкає, не стихає, лунає безперервно), НЕВГАМО́ВНИЙ, НЕВГАВА́ЮЧИЙ, НЕВМОВКА́ЮЧИЙ, НЕВЩУХА́ЮЧИЙ, НЕМО́ВЧНИЙ, НЕСТИХА́ЮЧИЙ, НЕУГА́ВНИЙ (НЕВГА́ВНИЙ), НЕВГОМО́ННИЙ, НЕВГАВУ́ЧИЙ (НЕВГАВУ́ЩИЙ) розм.  Словник синонімів української мови
6. безугавний — Безуга́вний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. безугавний — БЕЗУГА́ВНИЙ, а, е. Який не вгаває, не перестав, не змовкає; безперервний, невпинний. З його [Петруся] приходом принишкла хата завжди виповнялася безугавним щебетом (Вол., Самоцвіти, 1952, 41); Земля горіла, двигтіла від безугавних вибухів (Баш, На землі.., 1957, 34).  Словник української мови в 11 томах
8. безугавний — Безугавний, -а, -е Безостановочный, неугомонный.  Словник української мови Грінченка