безугавний
БЕЗУГА́ВНИЙ (про які-небудь звуки — який не змовкає, не стихає, лунає безперервно), НЕВГАМО́ВНИЙ, НЕВГАВА́ЮЧИЙ, НЕВМОВКА́ЮЧИЙ, НЕВЩУХА́ЮЧИЙ, НЕМО́ВЧНИЙ, НЕСТИХА́ЮЧИЙ, НЕУГА́ВНИЙ (НЕВГА́ВНИЙ), НЕВГОМО́ННИЙ, НЕВГАВУ́ЧИЙ (НЕВГАВУ́ЩИЙ) розм. (звичайно про звук людського голосу, співи, щебетання птахів тощо). Земля горіла, двигтіла від безугавних вибухів (Я. Баш); Крякання, кудкудакання, цвірінькотіння зливаються в один невгамовний хор, від якого голова тріщить (Я. Гримайло); Невгаваюче бовкання дзвона, чад з диму.. сповняють повітря несказанною тривогою (М. Коцюбинський); Знизу, з території порту, долинав невмовкаючий гамір; вищали клаксони автомашин, торохтіли брички по брукові, захлиналися сирени катерів (Ю. Смолич); В перші дні криничани ходили в Каховці, як у чаду. Голови туманіли від невщухаючого лементу цього вавилонського стовпотворіння (О. Гончар); Час від часу крізь немовчний гуркіт долинали зойки поранених (Н. Тихий); Нестихаючий регіт присутніх розривав їй череп (Я. Галан); Вона почула тільки якийсь невгавний металевий звук (Ю. Смолич); На перший день Різдва гомоніло колядою все село — одночасно в різних кінцях, а з дзвіниці нісся невгомонний дзвін (Р. Іваничук); Невгавучий крик та гомін доносився до них (Панас Мирний); Чув розмову невгавущу, бачив купок дітей шумливих (Марко Вовчок).
Словник синонімів української мови