бемкання
БЕ́МКАННЯ, я, с., розм.
Дія за знач. бе́мкати і звуки, утворювані цією дією.
Здалеку долинуло бемкання дзвонів (В. Малик);
Дзвін бемкав оглушливо, він тривожно кликав, і бемкання його зливалося в суцільне важке гудіння (О. Донченко).
Словник української мови (СУМ-20)