бентега

БЕНТЕ́ГА, и, ж., поет.

Збентеження, хвилювання.

Ти мовиш гідно, як колега: – А сполох – це переполох, тривога, переляк, бентега, що охопила багатьох (Д. Білоус);

Згадка про дружину сповнює Олександра Кіндратовича приємною бентегою (Ю. Мушкетик);

Василь Симоненко – поет контрастів, переживань, бентеги (із журн.).

Словник української мови (СУМ-20)