бешкет

БЕ́ШКЕТ, у, ч.

1. Грубий, непристойний вчинок, сварка, колотнеча; безчинство, буча.

Якось само собою перевелась на селі п'яна парубоча сваволя, бійки та нічний галас. Ті, що недавно робили бешкет, тепер втяглись в роботу, у гуртове читання (М. Коцюбинський);

[Корній Данченко:] Годі вам, сусідо, лаятися! Чого це ви прийшли в чужу хату, та ще й бешкет учинили? (Б. Грінченко);

З підлітка працюючи на торговельних суднах, він нібито встиг уже побувати в далеких плаваннях, але потім за якийсь хмільний бешкет був списаний з корабля (О. Гончар);

* Образно. Хутко підвівшись, Гаврило прислухався до бешкету хуртовини (О. Копиленко);

// Розбій, насильство.

– Що це за бешкет і розбій?! – зустрів його [Балику] кир Єлисей, блиснувши очима. – Геть звідси! (З. Тулуб).

2. заст. Велика ганьба, сором; безчестя.

Випровадили нечестю старостів і трохи чи й не позивали ще за бешкет, що за такого жениха приходили сватати їх дочку (Г. Квітка-Основ'яненко);

[Війт:] Пан шандар нині ваш гість .. Ну, а тепер такий бешкет йому робите? (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. бешкет — (порушення порядку, пристойності) безчинство, буйство, галабурда, розм. дебош, (з грубим порушенням) хуліганство.  Словник синонімів Полюги
2. бешкет — бе́шкет іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
3. бешкет — Колотнеча, сварка, буча, скандал, галабурда, сов. дебош; (комусь) Р. ганьба; (дія) бешкетування.  Словник синонімів Караванського
4. бешкет — -у, ч. Грубий, непристойний вчинок, сварка, колотнеча; безчинство, буча.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. бешкет — див. бійка; сварка  Словник синонімів Вусика
6. бешкет — БЕ́ШКЕТ (порушення порядку, пристойності, супроводжуване галасом, сваркою, бійкою), ДЕБО́Ш розм. рідше, ГАЛАБУ́РДА діал.; ХУЛІГА́НСТВО (грубе порушення правил громадського порядку — як окремий випадок, так і явище в цілому).  Словник синонімів української мови
7. бешкет — Бе́шкет, -ту; бе́шкети, -тів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. бешкет — БЕ́ШКЕТ, у, ч. 1. Грубий, непристойний вчинок, сварка, колотнеча; безчинство, буча. Якось само собою перевелась на селі п’яна парубоча сваволя, бійки та нічний галас. Ті, що недавно робили бешкет, тепер втяглись в роботу, у гуртове читання (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
9. бешкет — Бешкет, -ту м. 1) Скандалъ, безчестіе, посрамленіе. Се ще йому стиднійш буде, що при людях такий бешкет йому зробили. Кв. 2) Шумъ, смятеніе. Шейк. --------------- Бешкет, -ту м. = бескет. Київ усе по бешкетах та по кручах. Зміев. у.  Словник української мови Грінченка