бешкет
Бешкет, -ту
м.
1) Скандалъ, безчестіе, посрамленіе. Се ще йому стиднійш буде, що при людях такий бешкет йому зробили. Кв.
2) Шумъ, смятеніе. Шейк.
---------------
Бешкет, -ту
м. = бескет. Київ усе по бешкетах та по кручах. Зміев. у.
Словник української мови Грінченка