бирючина

БИРЮЧИ́НА, и, ж.

1. Кущова рослина родини маслинових, яка культивується для декоративних насаджень; вовчі ягоди.

Бирючина (вовчі ягоди). Низька кущова рослина, яка природно розмножується в насадженнях відводками (з наук. літ.);

Для живоплоту найбільш придатні рослини, які легко витримують підстригання: граб, в'яз, лох вузьколистий, бирючина (з навч. літ.);

Парки прикрашають бирючина, туя, срібні ялини (із журн.).

2. збірн. Ягоди цієї рослини.

Перша ознака при отруєнні бирючиною – печія в роті й глотці (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. бирючина — бирючи́на іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. бирючина — -и, ж. 1》 Чагарникова рослина, яка культивується для декоративних насаджень; вовчі ягоди. 2》 збірн. Ягоди цієї рослини.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бирючина — Кущ родини маслинових, росте в Євразії і Пн. Америці; бл. 50 видів; в Україні — 2; найпоширеніша б. звичайна — листки еліптичні, зимостійкі, квітки білі, плоди — блискучі чорні ягоди; ліси і чагарники; культивують як декоративну рослину (живоплоти).  Універсальний словник-енциклопедія
4. бирючина — БИРЮЧИ́НА, и, ж. (Ligustrum). 1. Чагарникова рослина, яка культивується для декоративних насаджень; вовчі ягоди. Бирючина (вовчі ягоди). Низька кущова рослина, яка природно розмножується в насадженнях відводками (Колг. енц.  Словник української мови в 11 томах