бирючина
БИРЮЧИ́НА, и, ж. (Ligustrum).
1. Чагарникова рослина, яка культивується для декоративних насаджень; вовчі ягоди.
Бирючина (вовчі ягоди). Низька кущова рослина, яка природно розмножується в насадженнях відводками (Колг. енц., І, 1956, 714);
Для живоплоту найбільш придатні рослини, які легко витримують підстригання: граб, в’яз, лох вузьколистий, бирючина (Колг. Укр., 8, 1962, 24).
2. збірн. Ягоди цієї рослини.
Словник української мови (СУМ-11)