бичок
БИЧО́К¹, чка́, ч.
Зменш. до бик¹.
Гості скінчили кабана, з'їли половину бичка (І. Нечуй-Левицький);
Козаки розкладали вогнища, білували бичків та телят (О. Ільченко);
Порівняно з молочними породами бички м'ясних порід швидше відгодовуються, набираючи за добу до 1 кг (з навч. літ.);
* У порівн. [Кембль:] Він так собі, як молодий бичок, що не навчився ще в ярмі ходити (Леся Українка).
БИЧО́К², чка́, ч.
Невелика риба родини бичкових, поширена перев. в теплих морях.
Сьогодні він устав дуже рано, щоб піти на берег і наловити бичків (М. Трублаїні);
Вставав би грек удосвіта в тумані, ловив бичків у Бузькому лимані (Л. Костенко).
БИЧО́К³, чка́, ч.,
розм. Недопалок цигарки.
Пихтять цигарки .. Малеча тягне бичка (В. Чумак).
БИЧО́К⁴, чка́, ч.,
діал. Лежак на горищі для виходу диму.
Хата в його [нього] з рундучком і піч не з бовдуром, а так, як у панів, з бичком (Ганна Барвінок).
Словник української мови (СУМ-20)