благовіщення

БЛАГОВІ́ЩЕННЯ, я, с. (з великої літери).

Християнське свято, встановлене на честь сповіщення Діві Марії архангелом Гавриїлом про непорочне зачаття та народження нею Ісуса Христа.

На Благовіщення ще вона закопала у муравлисько сіль, булку і намисто (М. Коцюбинський);

[Батько] зітхнув глибоко і запитав: – Ще далеко до Благовіщення? (Василь Шевчук);

Вдосвіта на Благовіщення годували худобу отавою, яку зберігали спеціально від Святвечора (з наук.-попул. літ.);

Зі святом Благовіщення був пов'язаний народний агрономічний календар (з газ.).

Значення в інших словниках

1. Благовіщення — див. Благовіщення Пресвятої Богородиці  Словник церковно-обрядової термінології
2. благовіщення — -я, с., церк. Сповіщення Діві Марії архангелом Гавриїлом про народження Сина Божого Ісуса Христа 7 квітня. Одне з великих християнських свят.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. Благовіщення — Благові́щення іменник середнього роду християнське свято  Орфографічний словник української мови
4. благовіщення — БЛАГОВІ́ЩЕННЯ, я, с. Одно з християнських свят. На благовіщення ще вона закопала у муравлисько сіль, булку і намисто (Коцюб., II, 1955, 337).  Словник української мови в 11 томах
5. Благовіщення — Благовіщення, -ня с. Благовѣщеніе (праздникъ 25 марта). ХСб. I. 74. На Благовіщення й птиця гнізда не в'є. Ном. № 418.  Словник української мови Грінченка