благоговійний

БЛАГОГОВІ́ЙНИЙ, а, е, книжн.

Сповнений найщирішої поваги, шани; безмежно відданий; побожний.

І я, здається, встала та стояла з якогось благоговійного чуття (Ганна Барвінок).

Значення в інших словниках

1. благоговійний — благогові́йний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. благоговійний — -а, -е, книжн. Сповнений найщирішої поваги, шани; безмежно відданий; побожний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. благоговійний — див. побожний; шанобливий  Словник синонімів Вусика
4. благоговійний — ШАНОБЛИ́ВИЙ (сповнений поваги, пошани до кого-небудь — про почуття, стосунки тощо), ШАНОВЛИ́ВИЙ рідше, УКЛІ́ННИЙ, ПОШТИ́ВИЙ (ПОЧТИ́ВИЙ) розм.; БЛАГОГОВІ́ЙНИЙ книжн., ПОБО́ЖНИЙ уроч. (безмежно шанобливий). Чудова зала Київської філармонії..  Словник синонімів української мови
5. благоговійний — БЛАГОГОВІ́ЙНИЙ, а, е, книжн. Сповнений найщирішої поваги, шани: безмежно відданий; побожний.  Словник української мови в 11 томах