благоговійний
БЛАГОГОВІ́ЙНИЙ, а, е, книжн.
Сповнений найщирішої поваги, шани; безмежно відданий; побожний.
І я, здається, встала та стояла з якогось благоговійного чуття (Ганна Барвінок).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- благоговійний — благогові́йний прикметник Орфографічний словник української мови
- благоговійний — -а, -е, книжн. Сповнений найщирішої поваги, шани; безмежно відданий; побожний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- благоговійний — див. побожний; шанобливий Словник синонімів Вусика
- благоговійний — ШАНОБЛИ́ВИЙ (сповнений поваги, пошани до кого-небудь — про почуття, стосунки тощо), ШАНОВЛИ́ВИЙ рідше, УКЛІ́ННИЙ, ПОШТИ́ВИЙ (ПОЧТИ́ВИЙ) розм.; БЛАГОГОВІ́ЙНИЙ книжн., ПОБО́ЖНИЙ уроч. (безмежно шанобливий). Чудова зала Київської філармонії.. Словник синонімів української мови
- благоговійний — БЛАГОГОВІ́ЙНИЙ, а, е, книжн. Сповнений найщирішої поваги, шани: безмежно відданий; побожний. Словник української мови в 11 томах