блаженніший

БЛАЖЕ́ННІШИЙ, БЛАЖЕ́ННІЙШИЙ, шого, тільки ч., рел.-церк.

У християнстві – один із титулів патріарха, у деяких випадках – митрополита.

Блаженніший Мирослав Іван кардинал Любачівський водночас був і Києво-Галицьким митрополитом, і ординарієм Львівської єпархії (з газ.).

Значення в інших словниках

1. блаженніший — правильніше: блаженнійший  «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
2. блаженніший — блаже́нніший іменник чоловічого роду, істота у титулуванні церковних ієрархів  Орфографічний словник української мови
3. блаженніший — Означення в складі титулу митрополита  Словник церковно-обрядової термінології
4. Блаженніший — Блаженнійший  Неправильно-правильно