блискітка
БЛИ́СКІТКА, и, ж.
Блискуча пластинка, лусочка, цятка і т. ін.
Схвильована вода загорілась незчисленною кількістю блискіток (М. Трублаїні);
Вранці сніг заблищав так, ніби зима жменями понасипала блискіток (О. Іваненко);
Сонце щедро сипало у збурені хвилі міріади блискіток (із журн.);
* Образно. Мені захотілося до хвилі радісного піднесення .. додати ще й блискітку чужого щастя (Ірина Вільде);
* У порівн. Згадка зникла, мов сонячна блискітка на поморщеній воді (Р. Іваничук).
Словник української мови (СУМ-20)