блідний
БЛІДНИ́Й, а́, е́, розм., рідко.
Те саме, що бліди́й 1, 2.
Блідна [Оксана], труситься, мов лихоманка її б'є (Г. Квітка-Основ'яненко);
І блідний місяць на ту пору Із хмари де-де виглядав (Т. Шевченко).
Словник української мови (СУМ-20)БЛІДНИ́Й, а́, е́, розм., рідко.
Те саме, що бліди́й 1, 2.
Блідна [Оксана], труситься, мов лихоманка її б'є (Г. Квітка-Основ'яненко);
І блідний місяць на ту пору Із хмари де-де виглядав (Т. Шевченко).
Словник української мови (СУМ-20)