бобилячий
БОБИ́ЛЯЧИЙ, а, е.
Прикм. до боби́ль.
Бобиляча доля;
// Належний бобилеві, такий, як у бобиля.
Він [Омелько] не міг заснути і довго зітхав та перевертався з боку на бік у своїй занедбаній бобилячій хаті (З. Тулуб).
Словник української мови (СУМ-20)