бобилячий
БОБИ́ЛЯЧИЙ, а, е. Прикм. до боби́ль;
// Належний бобилеві.
Він [Омелько] не міг заснути і довго зітхав та перевертався з боку на бік у своїй занедбаній бобилячій хаті (Тулуб, Людолови, І, 1957, 49).
Словник української мови (СУМ-11)БОБИ́ЛЯЧИЙ, а, е. Прикм. до боби́ль;
// Належний бобилеві.
Він [Омелько] не міг заснути і довго зітхав та перевертався з боку на бік у своїй занедбаній бобилячій хаті (Тулуб, Людолови, І, 1957, 49).
Словник української мови (СУМ-11)