богинин
БОГИ́НИН, а, е.
Належний, власт. богині.
Вітри у Котляревського просто ледачі та вайлуваті наймити, і сам Еол у нього неспроможен одразу вволити богинину волю: вся його челядь розбрелася з двору (М. Зеров).
Словник української мови (СУМ-20)