богобоязливий
БОГОБОЯЗЛИ́ВИЙ, а, е.
Який вірить у Бога, боїться порушити Його заповіді.
Ти [Мойсей] наздриш [узриш] зо всього народу мужів здібних, богобоязливих, мужів справедливих, що ненавидять зиск, і настановиш їх над ними [ізраїльтянами] тисяцькими, сотниками, п'ятдесятниками та десятниками (Біблія. Пер. І. Огієнка);
// Який суворо дотримується релігійних обрядів, звичаїв і т. ін.
Випадок врятував йому життя: він доповз до хутора-однохатки, богобоязливий господар якого сумував за старожитньою Україною (М. Стельмах);
Богобоязливі люди на Сиропусну неділю з хати не виходили, горілки не пили (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)