богомаз
БОГОМА́З, а, ч., розм.
1. Той, хто малює ікони; іконописець.
Послав [цар] гінця до богомаза, Щоб мальовання [малювання] накупить (І. Котляревський).
2. Поганий художник.
У минулому столітті жив у селі маляр, такий собі саморобний богомаз, який нібито й був автором того малюнка (із журн.).
3. рідко. Ікона, намальована іконописцем.
На стіні розвішані довкола Дерев'яні давні богомази (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)