богомаз
БОГОМА́З, а, ч.
1. Той, хто малює ікони; іконописець.
Послав [цар] гінця до богомаза, Щоб мальовання [малювання] накупить (Котл., І, 1952,170);
На.. щоці богородиці ясно було видно відбиток пальця.. Богомаз-маляр, який "оновляв" ікону, необережно доторкнувся пальцем до свіжої фарби (Донч., III, 1956, 176).
2. розм. Поганий художник.
3. Ікона, намальована малярем-іконописцем.
На стіні розвішані довкола Дерев’яні давні богомази (Фр., XI, 1952, 113).
Словник української мови (СУМ-11)