борлак

БОРЛА́К, а́, ч., розм.

Верхня випнута частина горла; кадик.

Він принишк і прислухався, спершись на руки, витягнувши вперед тонку шию з гострим борлаком (С. Голованівський);

Великий борлак [Хероніма] недоречно стрибав під жовтою шкурою тоненької, мов у дитини, шиї (Н. Королева);

Чоловік тільки здалеку був схожий на кота, насправді ж йому щоки позападали, і довга шия була худа, по ній перекочувалася темна грудка борлака (Ю. Мушкетик).

Значення в інших словниках

1. борлак — борла́к іменник чоловічого роду кадик розм.  Орфографічний словник української мови
2. борлак — А, ч., розм. Верхня випнута частина горла; кадик. І рветься зойк, високий до нестями, тугими борлаками кобилиць. (ЗД:69); У зашморзі бід аж зайшовся кривий од волання борлак, аж огранням дзеркал заросилася кров! (П-1:33).  Словник поетичної мови Василя Стуса
3. борлак — -а, ч., розм. Верхня випнута частина горла; кадик.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. борлак — КАДИ́К (випнута хрящова частина гортані), АДА́МОВЕ Я́БЛУКО, БОРЛА́К розм., БОРЛА́НКА розм., ГОРТА́НКА діал. На довгій хрящуватій шиї гостро випинається кадик (О.  Словник синонімів української мови
5. борлак — БОРЛА́К, а́, ч., розм. Верхня випнута частина горла; кадик. Він принишк і прислухався, спершись на руки, витягнувши вперед тонку шию з гострим борлаком (Голов., Тополя.., 1965, 307).  Словник української мови в 11 томах
6. борлак — Борлак, -ка м. Адамово яблоко, larynx. Вх. Зн. 4.  Словник української мови Грінченка