борлак
борла́к
А, ч., розм. Верхня випнута частина горла; кадик.
І рветься зойк, високий до нестями,
тугими борлаками кобилиць. (ЗД:69);
У зашморзі бід
аж зайшовся кривий од волання борлак,
аж огранням дзеркал заросилася кров! (П-1:33).
Словник поетичної мови Василя Стуса